Історія села Синьковичі


      Село  Синьковичі  розташоване на правому березі річки Рати – це 7 км. на схід від міста Рави-Руської.  Невеличке мальовниче село було засновано приблизно в кінці 14 -на початку 15 ст.

 Існує багато легенд про створення села,  про те,  чому саме так воно називається.  Ось що говорить одна із них..

     Давним-давно жив собі пан.  Звали його Синько.  Багач збудував собі замок на родючій землі ( урочище Дубрівка).  Були у нього наймити,  і так як він був злим,  то не дозволяв нікому будувати житло біля нього,  на родючій землі.  Тоді люди стали поселятися дальше від його земель,  на піщаних ґрунтах.  Село розросталося.  А коли пан помер,  люди назвали село Синьковичами на його честь.  Адже він був першим,  хто поселився тут.

    Достовірної дати створення села невідомо.   Головний документ, в якому знаходимо згадку про наше село називається «Францисканська метрика». Згідно цього документу село Синьковичі було засновано у 1345 році,  і воно є найстарішим серед навколишніх населених пунктів.  У цьому документі  досконало описуються розміри поміщицьких маєтків та селянських громад, якість грунту та використання земельних угідь, поземельні доходи. 

    За записами документа відомо, що у 1677 році Синьковичі, Голе, Лужки купив священик Луцик в пана Станіслава Суходольського. 

Є відомості, що в 1831 році села Равське, Синьковичі, Кам’янка Волоська охопила холера.                              

За декілька століть своєї історії жителі села пережили періоди різних влад та панувань: 

1642 – 1772 рр. – у складі Речі Посполитої; 

1772 – 1918 рр. – у складі Австро-Угорщини; 

1919 – 1939 рр. – у складі Польщі; 

1939 – 1991 рр. – у складі Радянського Союзу.

    У 1907 році в селі (на Лисому горбі) діяла цегельня, де працювало понад 35 людей. Цеглу перевозили в село Равське на будівництво церкви.

1924 р. село відноситься до Рава-Руського повіту.

1950-ті роки – організовано роботу медичного пункту, фельдшер  Плис Надія Микитівна, яка пропрацювала тут понад 20 років. 

1949-50 р. створено колективне господарство.

    У 1950 – 1953 роках була сільська рада, пізніше об’єднали із селом Равське, а у 1960 році стали належати до Забірської сільської ради, до якої відносимось і на даний час.

28 серпня 1944 року село Синьковичі було повністю спалене енкаведистами.  Багато невинних людей загинуло,  пропало безвісті та не забули їх односельчани.  У 1993 році в пам'ять про них було збудовано велику братню могилу,  яка стала єдиним Святим місцем у селі.     Саме це святе місце згуртувало громаду,  привело до думки,  що у селі потрібно збудувати свій храм.  

    У селі ніколи не було своєї церкви,  люди відвідували богослужіння в найближчому Римо-Католицькому  храмі в селі Гійче,  пізніше ходили до храму Косми і Дем'яна  в цьому ж селі.  У 1894-97 р. почали будувати храм у сусідньому селі Равське.  Жителі села Синьковичі допомагали у будівництві спільного храму,  який відвідували понад 100 років.

    У 1995 році громада села розпочала будівництво храму.  8 червня 1997 року було закладено і освячено деканом Рава-Руського деканату о. Іваном Галишичем перший камінь храму Успіння Пресвятої Богородиці.

    28 серпня 2003 року здійснилося урочисте освячення новозбудованого храму і першого причастя в історії храму разом із першим священиком о. Тарасом Загоруйко.

    У червні 2006 року за благословенням Владики Михаїла  Колтуна на парафію прийшов  о. Михайло Шевчук. 

    У  липні цього  ж року було створено при храмі молодіжну християнську спільноту «Едем».

    На даний час у храмі знаходься мощі Святого Івана-Павла  ІІ.

    На сьогоднішній день село розвивається,  будується.  Проживає тут більше 600 чоловік,  у селі - 154 садиби.

    Є фельдшерсько-акушерський пункт  (Г. І.  Іванюра ), бібліотека (М. П.  Гнідець)  будинок  «Просвіта» ( С. М.  Дацків ), 2 магазини,  приватне будівельне підприємство,  футбольний стадіон, історичний музей села.